Поради класному керівнику 5-го класу щодо успішної адаптації учнів

• проявляти доброзичливе ставлення, підтримку;
• реалізовувати демократичний стиль керівництва;
• не висувати на початку року великих вимог до дітей, пам’ятати різницю між п’ятикласниками та іншими учнями середньої школи;
• намагатись, щоб заняття викликали в учня позитивні переживання через дуже сильно виражене емоційне ставлення до навчального предмету в цьому віці;
• орієнтувати дітей на вироблення об’єктивних критеріїв успішності і неуспішності, прагнення перевірити свої можливості і знаходити (за допомогою дорослих) шляхи подальшого їх розвитку і вдосконалення;
• допомогти учням з низьким соціальним статусом в класному колективі відчути себе потрібними і бажаними в класі:
• проводити відповідні класні години для покращення неформальних відносин між дітьми з використанням активних форм роботи;
• залучати до позакласної роботи, групових заходів, щоб вони більше спілкувалися;
• на позакласних заходах давати можливість проявити себе з кращої сторони;
• звертати увагу однокласників на успіхи цих дітей у тому, що в них виходить.

Вправи, які використовуються для зняття емоційної напруги.

У будь-якій професії, де безліч стресогенних ситуацій, а саме до цього розряду професій відноситься робота шкільного вчителя, - важливою умовою збереження і зміцнення психічного здоров'я працівника виступає його вміння вчасно «скидати» напругу, знімати внутрішні «затискання» і розслаблятися. Протягом 3-5 хвилин, витрачених на виконання вправ, вчитель зможе зняти втому і знайти стан внутрішньої стабільності, свободи, впевненості в собі.

Психотехнічні вправи можна виконувати в навчальному кабінеті перед уроком або відразу ж після його закінчення. Релаксаційною психотехнікою можна займатися в учительській, на перерві між уроками.

Вправа «Внутрішній промінь»

Вправа виконується індивідуально; допомагає зняти втому, знайти внутрішню стабільність. Для того, щоб виконувати вправу, треба прийняти зручну позу, сидячи або стоячи в залежності від того, де вона буде виконуватися.

Уявіть, що всередині вашої голови, у верхній її частині, виникає світлий промінь, який повільно і послідовно рухається зверху вниз і повільно, поступово освітлює обличчя, шию, плечі, руки теплим, рівним і розслаблюючим світлом. У міру руху променя розгладжуються зморшки, зникає напруга в ділянці потилиці, послаблюється складка на лобі, опадають брови, «охолоджуються» очі, послаблюються затискачі в кутах губ, опускаються плечі, звільняються шия і груди. Внутрішній промінь ніби формує нову зовнішність спокійного, визволеної людини, задоволеного собою і своїм життям, професією та учнями. Виконайте вправу кілька разів - зверху вниз.

Виконуючи вправу, ви отримаєте задоволення, навіть насолоду. Закінчуйте вправу словами: «Я став новою людиною», «Я став сильним, спокійним і стабільним! Я все буду робити добре! ».

Вправа "Прес"

Ігрова вправа нейтралізує і пригнічує негативні емоції гніву, роздратування, підвищеної тривожності, агресії. Вправу краще робити перед роботою в «важкому» класі, розмовою з «важким» учнем чи його батьками, перед будь-якою психологічно напруженою ситуацією, що вимагає внутрішнього самовладання і впевненості в собі. Вправу найкраще виконати відразу ж після того, як ви відчуєте психологічну напруженість.

Суть вправи полягає в наступному. Вчитель уявляє всередині себе, на рівні грудей, потужний прес, який рухається зверху вниз, придушуючи негативні емоції і пов'язане з ними внутрішнє напруження. Виконуючи вправу, важливо домогтися виразного відчуття фізичної тяжкості внутрішнього преса, що виштовхує вниз небажані негативні емоції та енергію.

Вправа "Дерево"

Будь-який напружений психологічний стан характеризується звуженням свідомості і понад концентрацією людини на своїх переживаннях. Вправа виробляє внутрішню стабільність, створює баланс нервово-психічних процесів, звільняючи від травмуючої ситуації.

- Уявіть себе деревом (яке вам подобається, з яким легше всього себе ототожнити). Детально відтворюйте у свідомості образ цього дерева: його потужний і гнучкий стовбур, який переплітають гілки, розгойдане на вітрі листя, відкритість крони назустріч сонячним променям і волозі дощу, циркуляцію живильних соків по стовбуру, корені, міцно врослі в землю. Важливо відчути живильні соки, які корені витягають із землі. Земля - це символ життя, коріння - це символ стабільності, зв'язку людини з реальністю.

Вправа " Голова"

Професія педагога відноситься не тільки до розряду стресових, це професія управлінської праці. Учитель змушений протягом робочого дня безупинно впливати на учнів: у чомусь їх стримувати, придушувати їхню волю й активність, оцінювати, контролювати. Таке інтенсивне управління навчальною ситуацією викликає у вчителя перенапруження, різні фізичні нездужання. Одна з найбільш частих скарг вчителів - головний біль, важкість у потиличній област і голови.

- Станьте прямо, вільно розправивши плечі, відкинувши голову назад. Постарайтеся відчути, в якій частині голови локалізовано відчуття важкості. Уявіть собі, що на вас громіздкий головний убір, який тисне на голову в тому місці, в якому ви відчуваєте важкість. Подумки зніміть головний убір рукою і виразно, емоційно скиньте його на підлогу. Потрясіть головою, розправте рукою волосся на голові, а потім скиньте руки вниз, ніби позбавляючись від головного болю.

Вправа " Руки"

Вправу краще проводити в кінці робочого дня, коли накопичилася втома, знизилася працездатність. Вправа знімає втому, допомагає встановити психічну рівновагу ,баланс.

- Сядьте на стілець, трохи витягнувши ноги і звісивши руки вниз. Постарайтеся уявити собі, що енергія втоми «випливає» із зап'ясть на землю - ось вона струмує від голови до плечей, перетікає з передпліччя, досягає ліктів, спрямовується до зап'ясть і через кінчики пальців просочується вниз, в землю. Ви чітко, фізично, відчуваєте теплу тяжкість, ковзаючу за вашими рук. Посидьте так одну-дві хвилини, а потім злегка потрясіть зап'ястями , остаточно позбавляючись від своєї втоми. Легко, пружно встаньте, посміхніться, пройдіться.

Вправа «Книга».

Необхідно уявити себе книгою, що лежить на столі (або будь-яким іншим предметом, що знаходиться в полі зору). Варто докладно сконструювати у свідомості внутрішнє «самопочуття» книги її спокій, положення на столі, захищаючу від зовнішніх впливів обкладинку, сторінки. Крім цього, постарайтесь по думки як би «від імені книги» побачити кімнату та розташовані в ній предмети: олівці, ручки, папір, зошити, стілець, книжкову шафу тощо. Вправа проводиться протягом 3-5 хв. і цілком знімає внутрішнє напруження педагога, переводячи його у світ предметів.

Вправа «Марія Іванівна».

У вас відбулась неприємна розмова, наприклад, із завучем, умовно названим нами Марією Іванівною. Вона дозволила собі в розмові з вами нечемний тон і несправедливі зауваження. Закінчився робочий день, і дорогою додому ви пригадуєте неприємну бесіду, у вас знову виникає почуття образи. Ви намагаєтеся забути кривдницю, але це не вдається. На тлі втоми у вас виникає психічна напруга. Спробуйте поступити так. Замість того щоб викреслювати Марію Іванівну зі своєї пам'яті, спробуйте, навпаки, подумки наблизити її до себе. Для цього дорогою додому зіграйте роль Марії Іванівни. Наслідуйте її ходу, манеру поводитись, уявіть її міркування, сімейну ситуацію, нарешті, ставлення до розмови з вами. Через кілька хвилин ви відчуєте не тільки послаблення внутрішнього напруження, а і зміну свого ставлення до конфлікту, до Марії Іванівні. По суті, ви включились у ситуацію Марії Іванівни і змогли її зрозуміти. Результати цієї вправи відчуєте іншого дня, коли прийдете до школи: Марія Іванівна зі здивуванням відчує, що ви спокійні та доброзичливі, і, у свою чергу, стане прагнути залагодити конфлікт.

Вправа «Настрій».

Кілька хвилин тому у вас закінчилась неприємна розмова з матір'ю учня, який постійно прогулює уроки, порушує дисципліну у класі, грубить вам. Ви призвали матір регулярно контролювати відвідання її сином уроків, виконання ним домашніх завдань. Зненацька для вас мати учня відмовилась виконувати ваші рекомендації, заявивши, що виховувати учня повинна школа. Ви не змогли стриматись і перейшли до погроз: пообіцяли викликати учня на педагогічну раду, залишити його на другий рік. Мати учня пішла з повною впевненістю в тому, що у школі не люблять її дитину.

Як зняти неприємний осад після такої розмови? Попереду ще кілька уроків, і необхідно зберегти внутрішній спокій і працездатність. На перерві сядьте в учительській, візьміть кольорові олівці чи крейди та чистий аркуш паперу. Розслаблено, лівою рукою намалюйте лінії, барвисті плями, фігури. Спробуйте уявити собі, що ви переносите на папір ваш тривожний настрій, як би матеріалізуючи його. Важливо при цьому вибрати колір у повній відповідності з вашим настроєм. А тепер переверніть папір і на іншому боці аркуша напишіть 5-7 слів, які відбивають ваш настрій. Довго не думайте, необхідно, щоби слова виникали спонтанно, без спеціального контролю з вашої сторони. Після цього ще раз подивіться на свій малюнок, як би заново проживаючи свій стан, перечитайте слова та із задоволенням, емоційно розірвіть листок, викинете в урну. Ваш емоційно неприємний стан зникне, він перейде в малюнок і буде знищений вами. А тепер, заспокоївшись, ідіть на урок!

Вправа «Прислів'я».

Пропонуємо вправу, що добре знімає депресію та поганий настрій. Візьміть будь-яку з книг: «Перлини прислів'їв», «Думки величних людей», «Афоризми». Вони є майже в кожній шкільній бібліотеці. Читайте прислів'я чи афоризми протягом 25-30 хв., поки не відчуєте внутрішнє полегшення. Можливо, крім заспокоєння, те чи інше прислів'я наштовхне вас на правильне рішення.

Вправа " Подих".

Вправу бажано виконувати перед початком уроку. Вчителеві пропонується влаштуватися в кріслі чи на стільці, розслабитися і закрити очі. По команді потрібно постаратися відключити свою увагу від зовнішньої ситуації і зосередитися на своєму диханні. При цьому не потрібно спеціально управляти своїм диханням: не потрібно порушувати його природний ритм. Вправа виконується протягом 5-10 хвилин.

Як сприяти саморозвитку гімназистів

Пам’ятка для педагогів

1.Оцінювати реальні можливості учнів, рівень їхньої підготовки. Здійснювати індивідуальний підхід у керівництві саморозвитком.

2. Кількісний та якісний аналіз рівня навчальних досягнень з кожної предметної теми допоможе дати за необхідності рекомен­дації кожному учневі щодо корекції знань, стимулювати так звану ближню мету саморозвитку - ліквідацію прогалин.

3. Учням, що мають утруднення в самостійному визначенні особистих про­блем, пропонувати чіткий алгоритм, ви­конання покрокових дій щодо корекції з наданням конкретних ре­комендацій: що саме потрібно вивчити, які джерела інформації при цьому можна використати, які практичні заняття, вправи, досліди, задачі, завдання виконати для розвитку вміння застосовувати набу­ті знання в стандартних і нестандартних ситуаціях.

4.Учням з низь­кою готовністю до здійснення саморозвитку пізнавальної діяльності необхідно надавати конкретнішу інформацію про можливості здій­снення діяльності, можливо, навіть вказувати на сторінки тих чи ін­ших джерел, які потрібно опрацювати. При цьому давати гімназистам можливість вибору завдань, способів діяльності з переліку запропо­нованих.

5. Саморозвиток виникає тоді, коли учень на основі знань і вмінь, отри­маних у процесі навчання та виховання виявляє недостатність наявних знань для вирішення певної проблеми. Отже, необхідно створювати саме такі ситуації, які спонукають учня до самостійного пошуку вирішення проблем, розви­вають його ініціативу звернення до додаткових джерел пізнавальної інформації, формують його самостійність. Діяльність школярів переходить на рівень самоорганізації і саморегуляції.

6. Проблему управління пізнавальною діяльністю учнів слід розв'язувати так, щоб школяр був не об'єктом, а суб'єктом навчання і виховання.

Поради вчителям в роботі з обдарованими дітьми

1. Однаково шкідливі як зневага до успіхів учня, а іноді й принижен­ня їх, так і надмірне захвалювання індивідуальних здібностей на фоні класу, що може викликати, з одного боку, ревнощі, роздратування і навіть відразу однолітків, а з іншого, - перфекціонізм - «зіркову хворо­бу» обдарованої дитини. Краще за­лучити до спільних занять. Наприк­лад, при розподілі учнів на групи обдарованих призначити капітанів. Тоді заняття навіть проведене у вигляді змагання принесе перемогу всій групі, а не лише обдарованому, здібному учню. А взагалі краще уникати елементів змагання у роботі з обдарованими.

2. Оскільки обдаровані діти не сприймають суворо регламентованих, однотипних занять і завдань, що не дають змоги їм пра­цювати на повну силу інтелекту, то навчальну діяльність на уроках тре­ба організувати таким чином, щоб приділити увагу обдарованим. Наприклад, урізноманітнити зав­дання і програму в цілому, виділити час на консультації, надати можли­вість учням самим обирати рівень складності завдань для самостійної роботи, заохочувати допитливість, цілеспрямованість і незалежність в діях, розвивати ініціативу, гнучкість мислення, уяву тощо.

3. Рання діагностика дитячої творчості і створення умов для ін­дивідуалізації навчання буде прак­тичною реалізацією розвитку твор­чо обдарованого учня.

4. Розвиток творчої обдарова­ності неможливий без дотримання принципів розвивального навчання, проблемності, індивідуалізації.

5. Основним у розвитку творчого потенціалу є принцип трансформації когнітивного змісту в емоційний. Він означає, що для розвитку творчої обдарова­ності дітей необхідно систематично повертати їх до власних емоційних переживань. Адже міцно запам'ято­вується лише те, що сильно впли­нуло на душу, викликало шквал емоцій.

6. У навчанні обдарованих дітей необхідно дотримуватись матетики-науки про цілепокладання. Вона доводить необхідність обговорення кінцевих цілей і передбачуваних ре­зультатів ще на початковому етапі діяльності. Тобто учні мають усвідомлювати, що, як і навіщо їм нале­жить виконувати.

7. Одним з основних принципів навчання обдарованих є створення стану безвиході або розвивального дискомфорту (більш сучасний термін), з якого учень по­винен шукати вихід, приймати для цього певні рішення й чинити певні дії.

ПАМ’ЯТКА ВЧИТЕЛЮ ДЛЯ РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ

- Постійно працюйте над вихованням почуттів дітей, особливо вразливих і чуттєвих до всього, що стосується їхнього «я».
- Допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну я-концепцію і самооцінку, розвивати емпатію.
- Забезпечуйте сприятливу емоційну атмосферу, адже дитина набуває емоційного досвіду в процесі взаємодії з людьми.
- Дотримуйтеся порядку й дисципліни, обдаровані діти, як і всі інші, повинні знати межу допустимої поведінки.
- Скеровуйте енергію і творчість обдарованих дітей у потрібне русло, щоб їх праця приносила користь.
- У роботі з обдарованими дітьми використовуйте дослідницький метод, це активізує їхню роботу.
- Розвивайте здібності дітей, широко використовуйте метод самостійного набуття знань.
- Привчайте обдарованих дітей працювати спільно, це допоможе їм легше адаптуватися до соціальних умов.
- Заохочуйте дітей, це стимулює їх.
- Тісно співпрацюйте з батьками обдарованих дітей, щоб розвинути здібності кожної дитини.

Стратегії підтримки учнів, відповідно до їх психологічних особливостей

В залежності від специфіки труднощів, які є у дітей можна виділити наступні групи.

« ПРАВОПІВКУЛЬНІ ДІТИ» .«ДІТИ-СИНТЕТИКИ».«АУДІАЛИ» і «КІНЕСТЕТИКИ». «ТРИВОЖНІ ДІТИ». .« НЕВПЕВНЕНІ ДІТИ»

« ДІТИ ВІДМІННИКИ».

Стратегія підтримки правопівкульних учнів.

На етапі підготовки. Щоб навчальний матеріал гарно засвоювався, « правопівкульним» дітям варто задіяти уяву та образне мислення: необхідно використовувати порівняння, образи, метафори, малюнки. Сухий теоретичний матеріал корисно проілюструвати прикладами чи картинками.

Під час ЗНО. « Правопівкульним» дітям слід виконувати не прості тестові завдання, а ті, де дається розгорнута відповідь. Для них це буде простіше. Можливо, саме з таких питань їм варто починати, а вже потім переходити до тестів кількісного вибору.

Стратегія підтримки дітей – «синтетиків».

На етапі підготовки. Важливо розвивати аналітичні навики, приймаючи до уваги, що загальний хід їх діяльності – від зального до конкретного. При вивченні кожної теми важливо її узагальнити, виділити основні блоки і заповнити їх конкретним змістом. При роботі з тестами цих учнів потрібно орієнтувати на виявлення основного в кожному завданні: що тут є головним, на що потрібно звернути увагу в першу чергу?

Під час ЗНО. На початку роботи «синтетикам» варто ознайомитись з матеріалом в цілому: переглянути всі завдання, поверхнево ознайомитись з їх змістом. Це допоможе їм зорієнтуватись. «Синтетикам» може допомогти складання загального плану дій перед початком роботи. Крім того, на іспитах їм важливо опиратись на вміння виділяти головне у кожному питанні.

Стратегія підтримки дітей « аудіалів» і « кінестетиків».

На етапі підготовки. Необхідно, щоб діти даних категорій усвідомили особливості свого навчального стилю, тобто змогли чітко сформулювати для себе, яким чином вони найкраще засвоюють навчальний матеріал і засвоювали ці знання під час повторювання матеріалу.

Під час ЗНО. « Аудіали» можуть використовувати мову, тобто дуже тихо проговорювати завдання вголос ( щоб це нікому не заважало, потрібно подбати, де найкраще посадити таку дитину). В разі потреби можна розповісти їм про те, в чому полягає суть завдання. Вони не потребують допомоги у розв’язанні, їм потрібно допомогти усвідомити суть завдання.

« Кінестетики» можуть допомагати собі простими рухами ( наприклад, рухати ногами під столом). Бажано бути б їм дозволити, за необхідності, якусь рухову діяльність.

Стратегія підтримки тривожних дітей.

На етапі підготовки. Для тривожних дітей особливо важливо створення ситуації емоційного комфорту на передекзаменаційному етапі. Ні в якому разі не можна погіршувати обставини, нагадуючи про серйозність майбутнього іспиту та значущості його результатів. Занадто підвищена тривога у дітей цієї категорії призводить до дезорганізації їх діяльності.

Завдання дорослого- створення ситуації успіху, заохочення, підтримки. В цьому величезну роль відіграють вислови-підтримки: « Я переконаний, що ти впораєшся», « Ти так гарно впорався з контрольною по фізиці».

Під час ЗНО. Дуже важливо забезпечити тривожним дітям відчуття емоційної підтримки. Це можна зробити, різними невербальними способами: подивитись, посміхнутись, підморгнути. Тим самим дорослий ніби говорить учню: «Я тут, я з тобою, ти не один». Якщо учень звертається за допомогою: «Подивіться, я правильно роблю?» - найкраще, не вникаючи у зміст написаного, переконливо сказати: « Я переконана, що ти все робиш правильно і в тебе все вийде».

Стратегія підтримки невпевнених учнів.

На етапі підготовки. Дуже важливо, щоб невпевнена дитина отримала позитивний досвід прийняття іншими людьми його особистого вибору. При роботі з такими дітьми необхідно утримуватись від порад і рекомендацій. Краще запропонувати вибрати йому самостійно прийняти стратегію і терпляче чекати, поки він зробить вибір ( Як ти думаєш, з чого краще почати: з простих чи складних завдань?»).

Під час ЗНО. Невпевнену дитину можна підтримати простими фразами, які сприяють створенню ситуації успіху: « Я переконаний, що в тебе все вийде».

Ні в якому разі неможна говорити тривожним дітям фрази типу « Подумай ще», « Подумай гарненько». Це лише підвищить їх тривогу.

Стратегія підтримки дітей «відмінників».

На етапі підготовки. Дуже важливо допомогти таким дітям скорегуватисвої бажання і зрозуміти різницю між «достатнім ступенем» та «найвищим ступенем». Їм необхідно зрозуміти, що для отримання відмінної оцінки немає необхідності виконувати всі завдання. На підготовчому етапі можна запропонувати тренувальні вправи, де вони будуть вибирати завдання для виконання, а не виконувати все підряд.

Під час ЗНО. Відміннику необхідно самостійно вибрати стратегію діяльності і реалізувати її. Використовувати технології по роботі з тестами.

Поради психолога учителям

Особистісно зорієнтований підхід у навчанні грунтується на сприйнятті індивідуальності, самоцінності дитини як носія суб'єктивного досвіду, який складається у неї з перших днів життя. Учень має право на особистісний шлях розвитку та вибір засобів навчальної діяльності в межах її завдань.

1. Особистість педагога - лише передумова виховання дитини. Трансляція його позитивних якостей відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює й збагачує їхній досвід емоційних переживань.

2. Учитель, ставлячись до учня як до особистості, дає йому змогу саморозвиватися й самореалізовуватися, враховує його можливості, особливості, зді­бності. Взаємодія між вчителем та учнем має будуватися на основі єдності позицій, бажань, а не вимушеного спілкування.

3. Найголовніше завдання вчителя: максимально активізувати внутрішні ресурси своїх вихованців, щоб вони самі могли успішно впоратися з різноманітними навчальними, а в подальшому - виробничими проблемами. Дітей слід навчити на оптимальному рівні виявляти свій інтелектуально - вольовий і моральний потенціал.

4. Якщо вчитель ставитиметься до учня без справжнього інтересу і поваги, у того не буде жодних підстав сприймати себе як особистість.

5. Щоб зрозуміти учня, його думки, почуття, вчинки, треба брати емоційну участь у стосунках з ним, навчитися відчувати до нього постійний інтерес. Позиція безпристрасного арбітра згубна для справи.

6. Такому вчителю, форми і способи діяльності якого статичні, не змінюються від уро­ку до уроку, від року до року, сьогодні нічого робити в класі.

7. Якщо учень не сприймає ваших дій (способів впливу) щодо нього, то це озна­чає лише одне: ці дії не відповідають його особистісним особливостям.

8. Якщо вам потрібно висловити зауваження учневі, то зробити це слід друже­любно і з повагою до нього. Ваше несхвалення його поведінки в певній ситу­ації втратить негативний ефект.

9. Якщо виник конфлікт з учнем, не шукайте способів будь-що утвердити свою правоту. Спробуйте знайти взаємоприйнятні шляхи його розв’язання.

10. У багатьох своїх учнях учитель вбачає однодумців і спільників. Досягти про­фесійного успіху вчитель може, лише узгоджуючи свої дії з ними.

Особливості спілкування вчителя ...

...з гіперактивною дитиною

Пропоную декілька простих, але ефективних правил:

Ø Давайте їй можливістьрухатись на уроці (доручіть витирати дошку, впроваджуйте фізкультхвилинки).

Ø Під час уроку зведіть до мінімуму усі відволікаючі фактори. Для цього перш за все, виберіть для дитини оптимальне місце за партою – у центрі класу напроти дошки.

Ø Ніколи не наказуйте, не примушуйте, але також і непотрібнопідлещуватисяпередтакою дитиною.Достатньо буде попросити, можливо декілька разів.

Ø Не забороняйте дитині стояти під час уроку, якщо їй це потрібно.

Ø Назавжди відмовтесь від читання нотацій. Така дитина буде тількинервувати, але ніяких висновків при такому підході для себе не зробить. Краще поставити запитання о можливих наслідках такої поведінки, або самому розказати учневісхожу історію, при цьому ніяк не звинувачуючи його у тому що трапилось.

Ø Дозувати учню виконання великого завдання, розбивати його на окремі частини. Контролювати етапи виконання роботи кожній із них.

Ø Під час уроку намагайтеся як намова більше контролювати свою власну поведінку, свої емоції.

Ø Така дитина набагато краще впорається із більш важкими але цікавими, динамічними завданнями, ніж з довгими і нудними. Тому готуючись до уроку вчительможе розробити для таких дітей індивідуальні завдання, або зробити сам урок більш динамічним.

Ø Не пред’являйте збільшених вимог такому учню.

Ø Корисним буде надавати такій дитині робити одну вправу, але на певний час, щоб вона могла його виконати.

Ø У разі агресивної поведінки, або після конфлікту, якщо дитина зовсім не намагається разом з вами аналізувати ситуацію та знайти вихід, дайте їй можливість побути на самоті, подумати самостійно. Вона обов’язково виявить свою провину та зробить необхідні висновки. При цьому, якщо дитина категорично відмовляється просити вибачення,запропонуйте їй замість цього зробити щось приємне та несподіване на знак примирення.

Ø Не доручайте йому масу справ водночас(староста, редактор, режисер та інші можливі ролі) Звісно, такі діти полюбляють нести велику відповідальність, і навіть якщо це в них добре виходить,така загрузка підриває їх і без того нестабільний емоційний стан. Зупиніться на чомусь одному, своєчасно змінюючи види діяльності.

Ø Намагайтеся ніколи не казати дитині різке «Ні» та замість захоронення пропонуйте вибір.

Ø Завжди находьте час щоб вислухати таку дитину, та спробуйте не критикувати її розповідь.

Ø По можливості ігноруйте визиваючи вчинки дитини.Та заохочуйте до хорошої поведінку.

Ø Давайте можливість таким учням покричати на перерві , таким чином діти знімають слабкість та гнів.

Ø Якщо учень порушує дисципліну, замість зауваження:знайдіть для нього запитанняабо доручить щось зачитати вголос, пошуткуйте,змініть вид діяльності.

... з агресивними дітьми

Ø Пам’ятайте, що заборони, та підвищення голосу – самі неефективні способи у виправленні агресивності.

Ø Слідкуйте за своєю поведінкою і за тим, контролюйте свійгнів, не надаючи йому форму погроз та звинувачень.

Ø Таким учням слід частіше надавати можливість працювати в групах, де успіх залежить від колективної роботи, вміння спілкуватися, домовлятися.

Ø Важливо, щоб дитина зрозуміла, що вона потрібна в класі, що її цінують та приймають. А для цього вам необхідно дізнатися про інтереси та здібності такого учня. Та перевести активність у корисне русло

Ø Один із самих корисних способів змінити поведінку дитини – це піймати її на хорошому вчинку.Кожен раз, коли дитина стримує себе і не починає бійку, просто відмітьте, що вона стала сильнішою. Дитина реагує на похвалу, користуйтеся цим, для того, щоб зробити добру відношення – звичкою.

Ø Дайте можливість таким дітям своєчасно виплеснути напруження за допомогою фізкультурних хвилинок, читання вголос, хором тощо.

Ø Введіть штрафні санкції. Це може бути додаткові домашні завдання, виключення із ради класу. Головне, щоб учень знав про можливі наслідки своєї поведінки.

Ø Допоможуть класні години, депіде мова про почуття, емоції, та методи їх контролювання. Головне, щоб під час таких уроків було менше монологів, але не у якому разі не акцентуйте увагу класу на проблемних дітях.

... з тривожною дитиною

Ø Тривожну дитину необхідно постійно підбадьорювати, демонструвати впевненість у перемозі, та можливості успіхів.

Ø Спокійно та правильно відноситись до успіхів та до невдач. Не соромитись та не лякатися помилок, використовувати їх для розвитку. (див. право на помилку).

Ø Намагатися виховувати правильне відношення щодо результатів своєї діяльності. Вміння правильно оцінити себе (див. методи оцінювання).

Ø Розвивати адекватне ставлення до оцінок, думок інших людей.Широко використовуйте музику, ігрові прийоми, рольові ігри.

Ø Формувати правильне відношення до діяльності та вчинків інших людей.

Головна мета діяльності вчителя – створити ситуацію успіху для розвитку особистості дитини, дати можливість кожному вихованцю відчути радість досягнення успіху, усвідомлення своїх здібностей, віри у власні сили.

У цій педагогічній технології учнів умовно поділяють на групи: надійні, впевнені, невпевнені, зневірені.

Категорія учнів „Надійні” – це школярі різного віку, які мають добрі здібності, сумлінно ставляться до виконання своїх обов’язків, активні у громадській роботі, самостійні, впевнені у собі, рівень їх домагань адекватний можливостям. У класі такі діти почуваються спокійно, впевнено, захищено. Взаємини у сім’ї, зазвичай, добрі.

У „Впевнених” – здібності можуть бути і вищими, ніж у „надійних”, але система не відлагоджена. Періоди підйому, злету змінюються розслабленням; спадом. Діти дуже емоційно реагують і на досягнення, і на поразки. У класі викликають симпатію і в однокласників, і у вчителів. Недоліки таких учнів: збої в роботі, швидке звикання до успіхів, переростання впевненості у самовпевненість. Ростуть такі діти у дружніх, дбайливих сім’ях.

Учні третьої категорії – „Невпевнені” – цілком успішні школярі, пізнавальні інтереси яких пов’язані, зазвичай, з навчанням. Мають добрі здібності і відповідально ставляться до справи, але невпевнені у своїх силах. Причинами можуть бути: занижена самооцінка, нестійкий настрій, складна атмосфера в сім’ї, епізодичні поразки тощо. Найбільш хворобливо такі діти реагують на упередженість вчителів і необ’єктивне оцінювання.

„Зневірені” мають непогану підготовку, здібності, успіхи в навчанні. Однак, після відчутої колись радості сподівань, що здійснилися, з різних причин втратили її. Причини відчаю: серія поразок, безтактність педагога, позиція в сім’ї (улюбленець –„попелюшка”). Педагогам слід знати, що чим менше у дитини надії на успіх, тим скоріше вона замикається у собі і виставляє щодалі більш глибокий захист проти втручання. Така дитина легко стає „ізгоєм” через свою вразливість, нестандартність, небажання змінювати свій світогляд.

Працюючи з кожною групою дітей, вчитель повинен застосувати різні педагогічні прийоми.

Прийом "Невтручання" — максимальне надання самостійності у вирішенні проблеми.

"Холодний душ" — учителю не слід поспішати з поліпшенням оцінок, він не тільки не "поливає бальза­мом" зачеплене самолюбство, але й трохи "підсипає солі" (за А.С.Макаренком).

"Анонсування" — спершу треба обговорити з уч­нем, що йому потрібно буде зробити, провести мовби репетицію майбутньої події. "Гидке каченя" — важливо вчасно побачити позитивні якості учнів, ство­рити всі можливі умови для тих, кому так необхідно, щоб хтось повірив у них, допоміг удосконалитися.

Сенс прийому "Емоційне заохочення" у тому, щоб уселити в дитину віру в себе, похвалити за будь-що, навіть незначне; усмішкою, поглядом дати зро­зуміти учню, що серце, душа вчителя розкриті для нього.

"Сходинки до успіху" — крок за кроком підніма­тися разом з учнем сходинками знань.

"Емоційне блокування" — це обмеження розгор­тання образи, розчарування, утрати віри у власні сили. Треба допомогти учневі пересилити свою невдачу, знайти її причину, переорієнтувати його з песимістич­ної оцінки подій на оптимістичну.

"Стабілізація" — створення умов для того, щоб загальна позитивна реакція класу на діяльність учня не стала одноразовою, а, по можливості, часто повторю­валась.

"Даю шанс" — спеціально підготовлена педаго­гом ситуація, за якої дитина дістає можливість неочікувану для самої себе розкрити власні можливості, здібності.

Прийом "Сповідь" — щире звернення до найкра­щих дитячих почуттів, розкриття перед учнем стану своєї душі. Однак цей прийом може дати очікуваний ефект лише в разі правильного прогнозування вчите­лем відповідної реакції учня.

Прийом "Стеж за нами" використовується для дітей з інтелектуальною занехаяністю, з лінощами дум­ки. Сенс його полягає в тому, щоб дати можливість учню відчути радість визнання в собі інтелектуальних сил.

"Емоційний сплеск" — це спроба дати емоційний заряд упевненості в тяжку для учня хвилину, нагадавши йому про його великі інтелектуальні можли­вості, звільнити від психологічної затисненості енергію, думку, знання.

Прийом "Обмін ролями" дає учням можливість проявити себе, наприклад, у ролі учителя, показує дітям, що вони здатні робити набагато більше, ніж від них очікують.

"Створення ситуації змагань" — завдання педа­гога — виявлення гідного "суперника" й утримання си­туації інтелектуально-творчого змагання під педа­гогічним контролем.

"Вибір адекватних стимулів" — стимул для ро­боти повинен бути привабливим для учнів, а при втраті своєї актуальності змінюватись.

"Допомога друга" — це вчасна допомога як з бо­ку викладача, так і з боку учнів, що підтримує прагнен­ня дитини стати на ноги, уселяє в неї впевненість у власні сили, у спроможність здолати труднощі.

Сутність прийому "Еврика" є прагнення вчителя активізувати учнів нехай на маленьке, але власне відкриття відомих фактів, що спонукає їх мислити, відкривати для себе нове, розкривати красу процесу пізнання.

Прийом "Навмисна помилка" активізує увагу учнів. Його рекомендується використовувати при пе­ревірці знань.

ПСИХОЛОГ РЕКОМЕНДУЄ

Рекомендації щодо роботи з обдарованими дітьми: історико-філологічного напряму.

Соціальна сфера:1)Створення сприятливих фізіологічних умов:

* забезпечення стану стабільності, спокою; Усунення факторів, які відволікають.

2)Створення атмосфери розуміння і чуйності.

3)Дотримання особистісно орієнтованих напрямків:

- відрізняти вчинок від особистісних якостей дитини; - не припускати авторитарного нав*язування своєї думки; - уникати засудження, мотивувати діяльність позитивною установкою на учня.

Інтелектуальна сфера: 1)Сприяти розвитку пізнавальних інтересів пріоритетного напрямку, при цьому створювати сприятливий фон щодо предметів основного програмового курсу.

2)Формувати й розвивати конвергентне мислення на основі розвитку ораторського мистецтва, риторики, досліджень різного типу, на основі встановлення причинно-наслідкових зв*язків, пошуково-дослідницької роботи, умінь і журналістських навичок, складання ігрових програм.

3)Формувати й розвивати дивергентне мислення на основі вміння емпатійно вживатися в образ героїв, предметів, подій, написання творів, есе, роздумів тощо від імені героя; на основі поєднання і створення нових образів через збагачення власного досвіду, знань і почуттів, завдяки розкриттю всіх каналів доступу інформації. Залучати до "мозкових атак", дискусій із метою розвитку вміння сприймати різні погляди.

4)Практикувати індивідуальні творчі роботи зі складання прогнозів, моделей досліджень художньо-естетичних, історико-правових проблем.

Міжособистісні стосунки: 1)Формувати адекватну самооцінку;

2)Формувати комунікативні навички, залучати до позакласної роботи.

3)Сприяти формуванню доброзичливої атмосфери в класі щодо обдарованих дітей.

УСПІХУ ВАМ!

АНКЕТА ДЛЯ ВЧИТЕЛЯ ЩОДО ВИЯВЛЕННЯ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ

Уважно прочитайте й позначте ті характеристики, які притаманні даній дитині.

1. Володіє великим обсягом інформації.

2. Має багатий словниковий запас.

3. Перенесення засвоєного на новий матеріал.

4. Встановлення причинно-наслідкових зв*язків.

5. Уміння робити висновки.

6. Участь у розв*язанні складних проблем.

7. Уміння висловлювати складні ідеї.

8. Чутливість до суперечностей.

9. Використання альтернативних шляхів пошуку інформації.

10.Аналіз ситуації.

11. Уміння передбачити наслідки.

12. Уміння міркувати.

13. Використання ідей на практиці.

14. Здатність до пертворень.

15. Критичність мислення.

16. Швидкість мислення.

17. Багата уява.

18.Гнучкість мислення.

19.Здатність висловлювати оригінальні ідеї, винаходити щось нове.

20. Висока допитливість.

Якщо більшість ваших відповідей "ТАК", то сміливо включайте дитину до списку, який складає психолог школи для подальшої діагностики обдарованості.

УСПІХУ ВАМ!

• РЕКОМЕНДАЦІЇ ВЧИТЕЛЯМ, ЯКІ ВИКЛАДАЮТЬ У 5-их КЛАСАХ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ

• Познайомтеся з методикою викладання в початкових класах і на початку постарайтеся не відступайти від неї.
• Якщо у вас виникли проблеми з учнем порадьтеся з класним керівником, психологом..
• Пам'ятайте: легше з першого уроку викликати до себе довіру, любов дитини, ніж потім подолати недовіру.
• Не змінюйте різко методи роботи, використовуйте ігровий матеріал, інструктажі, пам'ятки, хвилинки релаксації, фізкульт-хвилинки, загадки-цікавинки, хвилинки гумору .
• Протягом уроку та додому давайте конкретні доступні завдання й домагайтесь їх чіткого виконання.
• Щоденно перевіряйте письмові роботи учнів, домагайтеся систематичної роботи над помилками.
• Ретельно обміркуйте заходи та прийоми розвитку мислення, усного та писемного мовлення учнів.
• Розробіть відповідний роздатковий матеріал.
• Забезпечуйте систематичне повторення.
• Уникайте перевантаження дітей.
• Відвідуйте уроки колег, які викладають у 5-х класах.
• Любіть своїх вихованців.

РЕКОМЕНДАЦІЇ КЛАСНОМУ КЕРІВНИКУ З УСПІШНОЇ АДАПТАЦІЇ П’ЯТИКЛАСНИКІВ ДО НОВИХ УМОВ НАВЧАННЯ

• Працюйте над формуванням колективу через різноманітні доручення, змінюючи групи.
• Розвивайте почуття колективізму через спільну турботу про престиж класу (зовнішній вигляд, успіхи в навчанні, максимальна участь у святах, естафетах, конкурсах).
• Пріоритет віддавайте індивідуальній роботі (спостереження, бесіди, анкетування, доручення).
• Уникайте «гострих» кутів, проявляйте стриманість, терплячість.
• Пам'ятайте: діти потребують ласки, ніжності, співучасті, турботи.
• Вчасно й мудро підтримуйте дитячу активність.
• Не забувайте: формування класного, батьківського колективу не менш важливе, ніж дитячого. Ретельно готуйтесь до батьківських зборів, проводьте сімейні вечори, активно залучайте батьків і вчителів-предметників до життя класу.

13 фраз, які необхідно уникати кожному вчителеві

1.«У тебе ж є потенціал, чому ти його не використовуєш?»

Така ремарка зачіпає учнів до глибини душі, і, якщо деякі з них приймуть її як виклик та краще старатимуться, інші – зовсім втратять мотивацію. Рекомендую більш мотиваційне формулювання: «Як мені допомогти тобі повністю розкрити свій потенціал?»

2.«Ти мене розчарував(-ла)»

Звісно, деколи нас розчаровують вчинки наших учнів. І про це потрібно говорити. Проте, важливим є те, як про це говорити. Проблемою у фразі «Ти мене розчарував(-ла)» є те, що вона апелює до минулого. Натомість, запропонуйте дитині поглянути на майбутнє. До прикладу, «Як ти вважаєш, яке рішення/реакція/поведінка буде кращим, якщо подібна ситуація повториться?»

3.«Що ти сказав(-ла)?»

Це питання може вирватись у вчителя по завершенні особистої розмови з дитиною у відповідь на нерозбірливе бурмотіння учня. «Що ти сказа(ла)?» стане запрошенням у суперечку. Чи Вам дійсно необхідно знати, що саме дитина пробурмотіла? Деколи краще проігнорувати цей приглушений коментар. Не обов’язково за Вами мусить бути останнє слово.

4.«Якщо я зроблю виключення для тебе, то всім так захочеться»

Ел Мендлер (Al Mendler) та я у нашій книзі “Диспипліна без приниження” (“Discipline With Dignity”) відстоює переконання, що справедливі правила не є однаковими для всіх. Ви не можете ставитись до всіх однаково та вважати себе справедливим. Кожен учень є різним, і тому різні підходи працюють з різними дітьми. А тим більше, що ніхто не хоче, щоб його вважали вискочкою. Кращим формулюванням буде «Я не впевнений(а), що можу це зробити (дозволити і т.д.), проте, я постараюсь врахувати твої побажання».

5.«Це суперечить правилам»

Правила впливають на поведінку. Людина обирає ту чи іншу лінію поведінки, щоб вирішити проблему. Деякі з варіантів поведінки можуть бути в рамках правил. Спробуйте казати «Подумаймо, чи є спосіб врахувати твої потреби/побажання в межах правил».

6.«Твій брат (сестра) був(-ла) кращим, ніж ти»

Ніколи не порівнюйте братів чи сестер, ні у позитивному, ні у негативному сенсі. Такі порівняння є двома сторонами однієї монети і вони приведуть лише до проблем. Мої онуки питають: «А кого з нас ти любиш найбільше?» Уявіть собі, що я дам відповідь на це запитання.

7.«Подивіться, Олег вже сидить»

Це відверта маніпуляція з метою втихомирення класу. Використовуючи різного роду маніпуляції. Ви вчите своїх учнів, що ці маніпуляції працюють і з їх допомогою можна добиватись бажаного в житті. Краще сказати прямо: «Клас, прошу сісти». До того ж, будь-який учень, виставлений Вами напоказ буде Вас зневажати та, як наслідок, закриється від Вас. Я також використовував такий метод і з впевненістю можу сказати, що недоліків є набагато більше ніж переваг.

8.«Ти ніколи нічого не досягнеш».

Це не лише дуже образлива фраза, але й неправдива. Коли я був малим, мені неодноразово казали, що я ніколи не стану вчителем. Скільки успішних людей чули таке в свою сторону? Скільком з вас таке казали?

9.«Ти за кого себе маєш?»

Чи Ви справді хочете почути відповідь на це питання, чи ставите його, щоб дати сигнал – «ти не такий важливий як я!»? Така фраза є зарозумілою та буде сприйнята з опором.

10.«Ти коли-небудь припиниш говорити?»

Це дуже зверхній спосіб попросити учня перестати говорити. Ніколи не вживайте фраз, що починаються з «Ти коли-небуть______?» (напр. «слухатимеш мене», «виконуватимеш домашнє завдання», «заспокоїшся»). Уникайте сарказму, там прямо кажіть, що відчуваєте.

11.«Я зараз зайнятий(-а)»

Не варто так грубо обривати учня, коли Ви йому потрібні. Краще використати фразу: «Я зараз досить зайнятий(-а), але ти для мене дуже важливий(-а). Якщо твоє прохання не термінове, спробуймо домовитись на інший час. Мені справді цікаво почути, що тебе тривожить (або «про що ти думаєш», «про що хочеш поговорити»)» Таким чином Ви покажете, що вам не байдуже.

12.«Ніхто не йде на перерву (додому), поки ______ не визнає ______»

Колективне покарання не найкраща ідея. Є багато причин, чому варто уникати колективного покарання, проте найважливішою є така: якщо ми хочемо навчити дітей брати відповідальність, за свої вчинки, то їм необхідно чітко розуміти наслідки своєї поведінки. Якщо діти покарані за те, чого не робили, вони сприймають світ як несправедливе місце, де наслідки не залежать від поведінки. А це не те, що ми б хотіли нашим учням донести.

13.«Що з тобою не так?»

Це питання насправді означає, що дитина «дефективна» чи недосконала. Проте, ми всі недосконалі, тому таке питання задумувалось як приниження. Що ж Ви очікуєте почути у відповідь? «Мої батьки мене ненавидять»? Багато спеціалістів кажуть, що кожен з нас є найкращою версією себе. Кращим виходом буде сказати: «Я бачу, що у тебе є проблема. Спробуймо разом шукати вирішення».

Вчителя можна зрозуміти, коли він/вона говорить якусь з вище перелічених фраз двічі-тричі протягом року через втрату над собою контролю чи роздратування. Такий рідкісний емоційний випад не змінить ставлення більшості учнів до вчителя, якого вони поважають та люблять. Проте, якщо довіру не було досягнуто, учням складно пробачити несправедливі приниження та звинувачення. З іншого боку, ми можемо сказати щось приємне чи нейтральне, що сприйметься як образа. Таких випадків не уникнути. Проте, ми можемо припинити навмисно говорити образливі речі.

7 ПРОСТИХ СПОСОБІВ ЗРОБИТИ КОЖЕН УРОК ЦІКАВИМ ТА КОРИСНИМ

Вже не існує тієї школи, де діти, сидячи рівно і склавши руки, чемно слухають суворого вчителя. Сучасні школярі хочуть комунікації, розмови з педагогом, якого воліють сприймати радше як порадника, а не як строгого критика.Змінився і підхід до навчання – учням не цікаво 45 хвилин слухати теорію, тому вони все частіше знаходять більш цікаві заняття у своїх гаджетах, не звертаючи уваги на вчителя. Як зробити так, щоб на кожному Вашому уроці діти не нудьгували? Ми підготували сім основних порад.

Потоваришуйте з учнями

Сучасні учні скептично ставляться до вчителя, який намагається бути вищим за них. Дозвольте дітям бути на рівні з Вами, однак пильнуйте, щоб вони дотримувались правил поведінки. Знайдіть спільні теми зі школярами, станьте для них другом і порадником, розпитуйте про їхні інтереси та проблеми. Почніть урок не з перевірки домашнього завдання, а з питання про останній популярний фільм чи бестселер, останню резонансну новину або нову пісню відомої групи. Бодай 10 хвилин уроку Ви можете обговорювати ті проблеми, які цікавлять клас.
Запам’ятайте, Ваше головне завдання полягає не в тому, щоб вичитати дітям урок.Головне завдання кожного вчителя – виховувати учнів свідомими людьми, які вміють мислити і поважати один одного.

Ніколи не переказуйте того, що можна прочитати в підручнику

Найбільше у школі мій клас не любив уроки хімії, бо вчителька розгортала підручник і читала з нього. Однак іноді вона приносила реактиви і показувала нам “хімічні дива”. Тоді ми дивувались, як швидко пролітав час. І тільки ці уроки з хімії ми згадуємо часто. Тому завжди старайтесь знайти цікаву інформацію (факти, історії, пригоди) для учнів з приводу тієї чи іншої теми. Не змушуйте їх конспектувати підручник чи вчити параграф напам’ять. Краще запропонуйте дітям виписати основну інформацію у зошит так, як вони вважають за потрібне.

Використовуйте різноманітні методики

Цікаві методи навчання як от“філософія для дітей”,“змішане навчання”,“positum-підхід”неодмінно допоможуть підготуватись до уроку якнайкраще. Оберіть ту методику, яка подобається Вам найбільше і застосовуйте її на уроці. Якщо поки що не готові до таких кардинальних змін, то вибирайте з кожної методики те, що вважаєте найголовнішим і експериментуйте, поєднуйте. Пам’ятайте, діти дуже люблять різноманітність. Побачивши, що вчитель намагається провести урок нестандартно, вони спочатку спостерігатимуть за цим процесом, а пізніше самі пропонуватимуть ідеї.

Максимально поєднуйте теорію з практикою

Звісно, у Вас є план і теми уроків. Але ж погодьтесь, що всього діти не запам’ятають. Тому намагайтесь хоча б додатково подати їм ту інформацію з предмету, яка знадобиться в житті. Наприклад, правила з української мови мало хто запам’ятає. Натомість, Ви можете створити табличку “Як ми говоримо”, в якій подати правильні і неправильні вислови на щодень. Щоб зацікавити учнів літературою, запропонуйте їм прочитати книги, в яких описують проблеми підлітків, тобто те, що їх справді цікавить. З економіки, наприклад, навчіть їх розробляти власний бюджет. Дайте учням зрозуміти, що саме Ваш предмет принесе їм максимальну користь у повсякденному житті.

Давайте учням цікаві домашні завдання

Щоб дітям не було нудно, поєднуйте вправи з підручника з нестандартними домашніми завданнями. Кросворди, плакати, презентації, опитування, представлення – все це буде цікаво виконувати учням. А деякі домашні завдання Ви можете виконувати з ними. Наприклад, дітям буде корисно побачити, як робить презентацію чи опитування вчитель. Ви можете виконати ці завдання з помилками і запропонувати дітям знайти їх або оцінити Вашу роботу. Учні люблять порівняти своє завдання із завданням вчителя.

Ви можете не завжди перевіряти домашні вправи з підручника, бо, повірте, їх завжди можна списати перед урок у товариша. Набагато ефективніше буде перевіряти домашні завдання, придумані Вами. Переважно відповіді на них знайти важко, тому діти старатимуться виконувати їх самостійно.

Складіть учням обов’язковий список кіно-лекторію з Вашого предмету, який вони повинні подивитись протягом семестру і написати рецензію на кожен фільм. Додайте до цього списку і документальні, і художні стрічки.

Намагайтесь проводити уроки надворі

Переважно діти півдня проводять у класі, сидячи за партами. А коли за вікном гріє тепле сонечко, дуже важко зосередитись на навчанні. Тому школярам буде корисно прогулятись за межами або навколо школи, слухаючи вчителя. Оберіть заздалегідь місце, де буде тихо і затишно, посадіть дітей колом на траві, сядьте біля них і в такому форматі проводьте урок. Замість дошки Ви можете використовувати ватман чи зошити, а замість крейди – кольорові маркери. Такий формат уроку дуже підходить для вивчення природничих предметів. Якщо ж Ви живете у великому місті або маєте змогу піти з учнями в музей – використовуйте цю можливість. Наприклад, урок історії в музеї запам’ятається дітям надовго. В будь-якому випадку їм дуже сподобається вчитись в неформальній обстановці, відвідуючи цікаві місця.

Проводьте кожен урок так, ніби проводите його востаннє

Учні добре відчувають, коли вчитель старається на уроці, а коли приходить лише, “аби відбути”. Тому віддавайте себе на сто відсотків, готуйтесь до кожного уроку якнайкраще, вигадуйте цікаві завдання і старайтесь бути тим вчителем, якого б Ви самі хотіли мати. Будьте щирими з учнями, і вони також будуть щирими з Вами. Пам’ятайте, що Ви не маєте права бути вчителем лише в школі.Бо бути вчителем – означає бути ним завжди.

Рекомендації для вчителя

ЩОБ УНИКНУТИ «ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ»

1.Плануючи робочий день, обов’язково виділяйте час для емоційного відпочинку. Так, обідню перерву можна із користю для здоров’я провести в найближчому парку або просто на вулиці, змінивши робочу обстановку. «Подорож» у переповненій маршрутці додому або на роботу можна замінити на прогулянку пішки.

2.Плануйте робочий тиждень, місяць із визначенням короткострокових і довгострокових цілей роботи, що дозволить фокусуватися на необхідних діях, підвищить мотивацію діяльності та зменшить кількість невиправданих емоційних витрат. Варто виділяти завдання та цілі, що є пріоритетними або такими, що виконуються найшвидше.

3.Варто впорядкувати власні думки та бажання. Не слід хапатися за все й одразу в гонитві за примарним результатом або похвалою керівника. Виділіть час для зустрічей із друзями, відпочинку із коханою людиною поза межами звичної повсякденності, відвідин мистецьких або спортивних заходів.

Вихідні, особливо в теплу пору року, корисно проводити на відкритому повітрі, уникаючи пасивного проведення часу перед телевізором на дивані.

4.У пригоді стане професійний розвиток і самовдосконалення (обмін професійною інформацією з колегами, що дає відчуття світу ширшого, ніж той, який існує всередині окремого колективу – курси підвищення кваліфікації, конференції тощо). Крім суто професійної користі, такі заходи покликані активізувати взаємозв’язки з колегами, активне спілкування в нових умовах, а це відволікає від буденності та рутини.

5.Банальним, але важливим компонентом боротьби зі стресом є підтримування гарної фізичної форми. Між станом тіла й розумом є тісний зв’язок: неправильне харчування, зловживання спиртними напоями, тютюном посилюють прояви синдрому вигоряння. Ні за яких обставин не можна нехтувати повноцінним сном, адже тільки в цей час мозок відпочиває та накопичує енергію на наступний день ;

6.Нове хобі може не тільки додати задоволення у житті, а й допомогти почуватися більш мотивованим. Години, присвячені, приміром, вишиванню, збережуть дні, присвячені пошуку емоційного заспокоєння.

7.Категоричним правилом має стати відмові від роботи вдома та обговорення робочих проблем поза роботою.

8.Зрештою, візьміть відпустку та просто забудьте про проблеми на роботі.

Пам’ятайте:«Це ваше життя, і ви живете тільки один раз!»

Рекомендації учителям щодо управління конфліктами

Профілактика конфліктності «учитель-учень» починається з уміння вчителя встановлювати педагогічно доцільні відносини зі школярами.

Конфлікт містить лише ПОЗИТИВНЕ ставлення. Саме тоді міжособистісні суперечності легко подолати, оскільки й учитель, і учні об’єднуються спільним прагненням до досягнення мети. Розбіжності лише збагачують спільний пошук і вибір рішення проблем, виникають.

Безумовно конфлікти є негативне ставлення. Неприязнь, негативне сприйняття особистості вчителя створює постійну напруженість у спілкуванні. При цьому поведінкові реакції дітей не відрізняються адекватністю. Щоб подолати їх ворожі установки та завоювати довіру, повагу педагогу потрібні терплячість, наполегливість, постійна рефлексія.

За суперечливо – позитивного ставлення, коли в учнів очевидні коливання між симпатією й антипатією, для вчителя є реальна основа для співпраці. Подолати конфліктність педагогу допомагає такт, терпимість, наполегливість.

Суперечливо – негативне ставлення, потенційно вибухонебезпечне, не виключає можливості накопичення згоди й корпоративності в навчально – виховній взаємодії. Учителю важливо знайти спосіб зближення і співпраці з дітьми, посилення їхніх позитивних позицій, подолання упередженості та настороженості.

Потенційно деструктивними є байдужо – знеособлене ставлення учнів до пегога. Апатія, емоційний застій здатні змінитися несподіваною, зовні невмотивованою агресією.

Авторитарний стиль дає змогу вчителю вийти з конфлікту за умови прийняття учнем позицій учителя.

Нестійкий стиль, що залежить від емоційного стану педагога, сприяє створенню нервової обстановки в класі.

Нейтральний стиль, що характеризується зовнішнім добробутом, ускладнює вирішення глибоких конфліктів.

Доброзичливий стиль – найбільш сприятливий, бо дає змогу просто, швидко та раціонально усувати протистояння.

Захопливий стиль – антипод авторитарного – характеризується найменшою конфліктністю, даючи змогу висувати на перший план особистісну значущість спілкування.

Отже, як керівник педагогічного спілкування учитель несе відповідальність за результат зіткнень із учнями, а також між самими учнями.

Рекомендації вчителям, щодо підтримки дисципліни в класі

Дисципліна – це умова, засоби й результат виховання, вона потребує зустрічних зусиль. Головною умовою дисциплінованої поведінки учнів є доброзичливі відносини між учителями і дітьми.

Необхідно враховувати що дисципліну в класі обумовлюють раніше нагромаджений досвід поведінки учнів, організованість класу, ставлення до навчання, предмета, вчителя, дотримання єдиних вимог до учня всіма вчителями, які працюють у класі, загального порядку умов і традицій даної школи.

При роботі в класі і для підтримання дисципліни необхідно враховувати наступні правила:

Поводьтеся так, щоб учні відчували, що ви керуєте навчальним процесом, при цьому стимулюйте їхню активність.

Не відволікайтеся на незначні порушення, моралізування.

Дотримуйтеся доброзичливого, мажорного тону, будьте уважні до кожного учня. Надавайте необхідну підтримку, відзначайте успіхи, створюйте життєрадісний оптимістичний настрій у класі.

Стежте за правильністю постави, проводьте фізкультхвилинки; не допускайте перевтоми учнів.

Надавайте учням можливість частіше працювати у групах – це може бути стимулом до зайнятості кожного, хорошого настрою і поведінки.

Створюйте умови, щоб важкі, слабкі діти мали можливість відчути себе лідерами.

Не принижуйте учнів, не припускайте образ, сарказму. Гнів, дратівливість, імпульсивність не сприяють зміцненню дисципліни й авторитету вчителя.

Будьте привітними.

Не виявляйте антипатій до важких учнів, сподіваючись від них поганої поведінки. Діти відчувають скептичне ставлення до них і часто поводяться згідно з вашими очікуваннями.

Не припускайте появи „любимчиків”, це створює зайві проблеми, ускладнює стосунки в колективі.

Умійте керувати емоціями, знайте ціну кожному слову, тонові. Не можна вимагати від дитини те, що під силу дорослому, будьте терплячими.

Не соромтеся виявляти почуття гумору. Можна посміятися і над собою, не вважайте себе досконалістю. Але не можна висміювати учнів. Дітям імпонує веселий, спритний, оптимістичний учитель.

Підтримуйте контакт з учнями поза уроками, на заняттях гуртка, позакласних заходах, спільних походах.

Зміцнюйте зв’язки з батьками, намагайтеся отримати від них підтримку, але не сподівайтеся, що вони вирішать проблему з дисципліною в класі. Виявляйте коректність у взаєминах з батьками. Постійна негативна інформація, скарги псують відносини, викликають недовіру до вчителя, його можливостей, здібностей навчати й виховувати дітей.